Цього року індекс інвестпривабливості України злетів до рекордно низького рівня, що звело до мінімуму число бажаючих вкласти кошти у країну. Помітили це й на міжнародному інвестфорумі в Лондоні
Шикарний зал найдорожчого готелю Лондона — п'ятизіркового Dorchester — під зав'язку забитий презентабельною публікою. Тут, у самому серці фінансової столиці Європи, проходить форум «Україна — погляд зсередини 2011; на шляху до успіху?».
Його організатор — фонд «Ефективне управління», який належить найзаможнішому українцеві, Рінату Ахметову, — мав право очікувати аншлагу. Адже на цій площадці представники влади рекламували інвестиційну міць України, однієї з найбільших країн Європи.
Історію успішного українського шляху з бідності до розвиненого капіталізму презентував Сергій Тігіпко, віце-прем'єр-міністр. У його викладі Україна виглядає якимсь полем чудес, де бізнесмени можуть спокійно зарити свої грошики, аби потім зібрати рясні дивіденди.
Ті з гостей форуму, хто ще не знайомий з реаліями українського бізнесу, були зачаровані багатообіцяючою промовою віце-прем'єра. Але інші учасники форуму із числа тих, хто вже давно працює на берегах Дніпра, словам вірять значно менше, ніж справам.
У Європейській Бізнес Асоціації (ЕВА), яка поєднує інвесторів Старого Світу, які працюють в Україні, кажуть, що картина, намальована Тігіпком, так само далека від реальності, як Лондон від Києва. Річ у тому, що іноземний інвестор наляканий тим середньовіччям, з яким він зіштовхується в Україні, — всюдисущою корупцією, зростанням рейдерства, адміністративним свавіллям на митниці й у податковій інспекції.
"До нас постійно надходять скарги, — розповідає Ганна Дерев’янко, виконавчий директор ЕВА, — Навіть посли вже говорять про захист прав їх інвесторів. Вони більше не радять своїм бізнесменам вкладати гроші в Україну".
Доза реальності
Україна — це величезний, 46-мільйонний ринок із великим інвестиційним потенціалом. Щоправда, обсяг залученого капіталу свідчить, що цей потенціал продати закордонному інвесторові з кожним роком стає дедалі важче. За розміром прямих іноземних інвестицій у перерахуванні на душу населення Україна відстає від усіх країн ЄС, навіть від таких невеликих, як Словенія і Словаччина.
Щоб зломити цей неприємний тренд, фонд «Ефективне управління» скликав у Лондоні черговий, другий за рахунком інвестфорум. На ньому Тігіпко як умів, так і переконував слухачів у тому, що Україна перетворюється на вигідне місце для розміщення капіталів. За словами віце-прем'єра, у країні стабілізується банківський сектор, теплішає інвест-клімат. "Влада відкрита для співробітництва з бізнесом", — підсумовує 51-річний політик і екс-бізнесмен.
Але яскрава обгортка у вигляді фешенебельного готелю, першокласної організації саміту й пишномовних промов на потенційних інвесторів уже не діє. Великий капітал, за винятком декількох представників, на форум не з'явився. Сам цей факт свідчить, що й без того скромний інтерес до України слабшає на очах.
Як відзначає Дерев’янко, індекс інвестиційної привабливості країни, який вимірюється за п'ятибальною системою, у третьому кварталі впав із 3,4 до рекордних 2,6. Це історичний мінімум з 2008 року, коли Україна злетіла у глибини політичної й економічної криз.
У результаті основними учасниками форуму стали юристи та представники консалтингових фірм. Причому багато хто з них добре знайомі з реаліями українського підприємництва. Настільки добре, що не квапляться розмовляти відверто.
"Шкода, що так багато сил іде не на роботу, а на подолання опору", — говорить один із них на умовах анонімності. Тому він зараз розглядає інші ринки для капіталовкладень.
"Інвестори кажуть, що для них традиційна формула — вкласти $ 100 і $ 1 заробити. В Україні ж ти можеш вкласти $ 100 і $ 100 втратити, — пояснює Наталя Королевська, депутат-опозиціонер, яка брала участь у роботі форуму. — З такою формулою вони не готові приходити".
Ми їх душили-душили
Ігор Уманський, міністр фінансів в уряді Юлії Тимошенко, щоб проілюструвати реальний стан речей, звертається до даних міжнародних дослідників. А вони говорять, що Україна — світовий лідер із кількості різноманітних податків і входить до трійки країн із найскладнішим їх адмініструванням.
Але на досягнутому результаті фіскальні служби держави зупинятися не мають наміру. Податкові лещата дедалі міцніше здавлюють бізнес, запевняє Дерев’янко. Так, Державна податкова служба України (ДПАУ) нинішньої осені заборонила підприємцям у видатках їх компаній ураховувати збитки попередніх кварталів. У підсумку ці гроші не можна віднести до видатків і на цю суму збільшується розмір податку на прибуток. До того ж податківці, за словами виконавчого директора ЕВА, на свій розсуд визначають, кому списати збиток і яку його частку, а кому ні.
ЕВА передала у ДПАУ історії 11 компаній, які в результаті подібної практики потрапили у важке становище. Дерев’янко не називає ці структури, але відзначила, що вони родом із будівельної галузі, роздробу, фінансового сектору. Всі вони починали нові проекти і зазнали збитків, сукупний розмір яких досяг значної як для українського ринку суми 1 млрд. грн.
Крім того, ремствує Дерев’янко, влада постійно рапортує про зниження заборгованості й автоматичне відшкодування податку на додану вартість (ПДВ). Але "автоматизм" є не для всіх: до списку тих, кому ці гроші дійсно регулярно повертають, потрапило дуже обмежене коло компаній. А одна з обов'язкових умов для цих щасливчиків — передоплата податку на прибуток.
"Компанії викручуються як можуть, аби отримати хоча б якусь частину оборотних коштів", — пояснює Дерев’янко.
Експерт додає: якщо за 2011 рік відшкодування хоча б якось здійснюється, то заборгованості за більш ранній період заморожені. Антирекорд у цій податковій історії належить компанії АрселорМіттал Кривій Ріг. Заборгованість держави перед нею — біля $ 1 млрд. — дорівнює п'ятій частині тих коштів, за які це підприємство було кілька років тому продано.
Ситуація з поверненням ПДВ убиває на корені не тільки вже працюючі у країні компанії — вона ще й відлякує тих інвесторів, які готові були б використовувати Україну як площадку для розміщення потужностей і обслуговування ринків ЄС.
Окрім ПДВ в України є ще одне опудало для іноземних інвесторів. Воно виставлене на кордони і зветься митницею. Там відбуваються побори й затримка вантажів, а процедура спорохнявілого товару без хабара - велика рідкість. Інвестори, які зіштовхнулися із проблемами на кордоні, обривають телефон Кореспондента, щоб розповісти свої сумні історії.
Але якщо навіть іноземець уникне неприємних контактів із податківцями й митниками, він може зустрітися з українською судовою системою, яка стала інструментом для рейдерських атак. Останній голосний приклад такого роду — спроба відібрати у шведської компанії Quinn Holdings Sweden АВ столичний універмаг «Україна». Після подачі позову проти компанії суд наклав арешт на всі акції універмагу вартістю десятки мільйонів доларів.
Зараз шведи, по суті, відсторонені від контролю над своєю власністю. Щоб захистити свої права, Quinn Holdings Sweden АВ звернулася до прем'єр-міністра Миколи Азарова. Причому, аби бути почутими, скандинави розмістили у друкованих ЗМІ на правах реклами відкритий лист до голови Кабміну. Але у відповідь — тиша.
"У вашій країні корупція йде на самій верхівці, у вас немає такої законодавчої бази, яку би поважали й виконували", — анонімно ділиться з Кореспондентом своїми враженнями іноземний інвестор, який майже п'ять років працює на українському ринку.
Доводять це й останні дослідження. Згідно даним Всесвітнього огляду економічної злочинності-2011, оприлюдненим компанією PricewaterhouseCoopers 12 грудня, незаконне заволодіння майном — один із найпоширеніших економічних злочинів в Україні. Із цим явищем зіштовхувалися майже 73% опитаних бізнесменів. Цікаво, що два роки тому цей показник був на 14% меншим. Трохи поступається йому корупція — більше 60% опитаних були змушені давати хабара для просування свого бізнесу.
Без клепки в голові
В Україні не тільки не намагаються створити тепличні умови для зовнішніх вкладень, але й не в змозі правильно спрямувати ті фінансові потоки, які все-таки влилися в її економіку. У результаті, за словами Королевської, одна з найбільших часток зовнішніх грошей — це спекулятивні інвестиції, які направляються на рефінансування "дочок" іноземних банків.
У 2011 році частина цих грошей склала 22,4% від загальної кількості зовнішніх інвестицій. "Вони йдуть просто на підтримку цих структур. Якщо раніше хоча би банківський сектор віддавав ці гроші в реальні сектори за допомогою кредитування, то зараз і цього немає", — говорить Королевська.
Ігнорування владою сигналів від інвесторів і небажання робити системні кроки назустріч іноземним грошам вражає експертів. Так, Хорхе Зукоськи, президент Американської торговельної палати в Україні, оцінюючи ситуацію на світових ринках, говорить, що зараз, коли мультинаціональні компанії мають обмежене число оборотних коштів, вони вкладають їх тільки в ті країни, де відчувають стабільність. А в Україні її немає.
Але ж перед очима приклад невеликої Молдови, влада якої зубами і пазурами б'ється за кожний інвестдолар. Як розповідав в інтерв'ю Кореспонденту Влад Філат, прем'єр-міністр цієї держави, міністрів і чиновників, неуважних до проблем інвесторів, він суворо карає.
І результат уже є: у Молдову прийшло кілька великих проектів — шведська компанія IKEA, один зі світових лідерів у сфері торгівлі меблями та товарами для будинку, і німецька Draxlmaier, яка виробляє деталі для автомобілів. Обидві фірми не представлені на українському ринку, хоча IKEA давно намагається прийти сюди.
Як це несхоже на те, із чим зштовхнулася Дерев’янко на Печерських пагорбах Києва — осередку українських владних інститутів! Вона особисто передавала численні скарги інвесторів і Азарову, і першому віце-прем'єрові Андрію Клюєву. Але минуло півтора місяці — і від влади не пішло ніякої реакції.
Щоправда, у коментарі Кореспонденту Клюєв сказав, що влада дуже зацікавлена в партнерстві з бізнесменами з ЕВА. "Упевнений, співробітництво української влади та міжнародних інвесторів буде досить продуктивним", — стверджує віце-прем'єр.
Однак аналітики думають зворотне. На найближчий час у Вадима Гламаздіна, партнера й технічного директора консалтингової групи Гео, смутні прогнози.
Він уважає наступний рік загубленим для інвесторів, оскільки у країні будуть вибори. "У такі періоди влада всю увагу спрямовує на виборчий процес і його підсумок. Інвестори ще більше стають нікому не потрібними", — відзначає експерт.
Дерев’янко, яка називає нинішню ситуацію патовою, не перестає сподіватися на продуктивний діалог із урядом. "Нас начебто б і чують, але ми не одержуємо задоволення від роботи влади з очищення бар'єрів для інвестування. Таке відчуття, що ми з вітряними млинами боремося", — говорить вона.
Але поки ЕВА сподівається і чекає, ті інвестори, які вже працюють в Україні, шукають нові ринки. "Шкода, що через таке ставлення влади, країни з набагато меншими ресурсами одержують набагато більше інвестицій", - підбиває підсумок один із інвесторів-анонімів.