Столиця – пріоритетний центр економічного розвитку країни

Починаючи із другої половини ХХ століття, домінує тенденція переважаючого розвитку міських поселень. Серед них помітне положення займають столиці, які найчастіше швидше від інших міст у країні акумулювали технологічні, фінансові, людські ресурси, створюючи таким чином базу для зростання економіки всієї країни. Цей процес залежав як від об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, співвідношення яких відрізнялось у кожному конкретному випадку. Сьогодні, коли на міжнародному ринку дедалі частіше конкурують не країни як одне ціле, а їхні окремі регіони або міста, постає питання про роль міст, і зокрема столиць, в економічному розвитку країни та її конкурентоспроможності у глобальному масштабі. Стимулювання економічного зростання у столиці неминуче приводить до зростання економіки країни в цілому

Чи повинні столиці мати пріоритетне положення у стратегії економічного розвитку країни? Чи є вони об'єктивно локомотивами зростання економіки країни в цілому? Чи справедливо цілеспрямовано концентрувати більший обсяг ресурсів у столиці, ніж в інших регіонах і містах країни?
Столиці більшості європейських держав утворилися як великі для свого часу міста багато століть тому, коли економіка ще не була глобальною, і міста практично не конкурували між собою за обмежені ресурси. Розвиток великих міст/столиць відбувався не всупереч, а завдяки вдалому географічному розташуванню, перетинанню торговельних шляхів, концентрації природних ресурсів, сприятливому рельєфу та кліматичним умовам. Такий набір сприятливих чинників дозволяв досягати більшої віддачі на одиницю вкладеного ресурсу. До прикладів таких столиць можна віднести більшість європейських столиць.

Розвиток столиці обумовлений об'єктивними історичними, географічними й економічними передумовами.

Останні кілька десятків років розвиток світової економіки проходив «під гаслом» глобалізації. Ринки укрупнюються, поєднуючи країни та цілі групи країн, бізнеси у свою чергу стають міжнародними, переміщення капіталу і трудових ресурсів спрощується, - все це приводить до зростання ролі окремих регіонів і міст у міжнародній конкурентній боротьбі за кращі ресурси. У такій ситуації столиця апріорі має переваги перед іншими містами країни, забезпечуючи ефект мультиплікатора від синергії великої економіки й усього набору столичних функцій. Якщо при цьому столиця здатна конкурувати з іншими великими містами світу, вона стає «вікном» для залучення ззовні ресурсів, які згодом тією чи іншою мірою розподіляються по всій країні. За умов глобалізації столиця має більше шансів конкурувати із закордонними містами та країнами.

Далеко не всі держави мають достатню кількість ресурсів для розвитку всіх пріоритетних напрямків економіки та своїх окремих регіонів. В умовах суворих бюджетних обмежень потрібно робити вибір і концентрувати зусилля на тих регіонах/містах, розвиток яких принесе найбільш швидку та відчутну віддачу. Розсіювання ж обмежених ресурсів знижує ефективність їх використання практично до нуля. Пріоритетний розвиток столиці обґрунтований, якщо ресурси країни значною мірою обмежені.
В умовах економік, що розвиваються, прискорене економічне зростання у столиці приводить до того, що вона стає «центром притягання» усередині країни, концентруючи у собі більше ресурсів, ніж може ефективно використовувати. Це виражається в необґрунтовано високій вартості землі й орендній платі, високій вартості робочої сили, значними складностями з інженерною та транспортною інфраструктурою. Водночас інші регіони, можливо, могли би використовувати цей надлишок ресурсів більш ефективно, але вони просто неконкурентоспроможні у порівнянні зі столицею.
У столицях економік, що розвиваються, ймовірність неефективного використання ресурсів висока. Зосередження непропорційного стосовно інших регіонів обсягу ресурсів і економічної активності у столиці, втім як і в будь-якому іншому великому місті, призводить до ослаблення загальних позицій країни у глобальному рейтингу конкурентоспроможності. Маючи один лідируючий з розвитку та конкурентоспроможний окремо регіон, країна втрачає у гнучкості та більшою мірою піддана ризикам коливань кон'юнктури світової економіки. Концентрація ресурсів й економічної активності у столиці знижує загальну конкурентоспроможність країни.

Практично кожна столиця має райони, заселені «неблагополучними» верствами населення. Завищена вартість життя і водночас об'єктивна неможливість досягнення відповідного середнього рівня доходів призводять до ще сильнішого соціального розшарування, чим у менш розвинених регіонах/містах. До того ж, через постійний приплив мігрантів і стрімкого зростання цін на ресурси, і зокрема нерухомість, корінні жителі столиці найчастіше змушені перебиратися у передмістя, або зовсім переїжджати в інші регіони. Негативний соціальний ефект концентрації економіки у столиці зачіпає й інші регіони країни, які можуть ставати депресивними через систематичну недостачу необхідних для їх розвитку ресурсів. Пріоритетний розвиток столиці призводить до негативних соціальних наслідків, як у самій столиці, так і в країні в цілому.

Питання про роль столиць в економічному розвитку держав обговорюватиметься на публічних дебатах, які Фонд «Ефективне управління» організовує разом із британською компанією Intelligence Squared 31 травня 2011 року в Києві.

версія для друку

Фонд «Ефективне Управління» вул. Кудрявська, 23-Ф Київ, 04053, Україна Приймальня: +380 44 501 41 00 PR-відділ: +380 44 501 41 07 Факс: + 380 44 501 41 05    e-mail: feg@feg.org.ua