Якісне медичне обслуговування є одним із визначальних чинників забезпечення здоров'я нації, і, як наслідок, інвестиційної привабливості країни та добробуту громадян. Із часів розпаду Радянського Союзу українська система охорони здоров'я майже не реформувалася і викликає масу дорікань через низьку якість медичного обслуговування. Очікувана тривалість життя населення України на сьогоднішній день на 10 років нижча, ніж у країнах ЄС, рівень смертності від туберкульозу - в 20 разів вищий. Очевидно, що питання про реформування системи охорони здоров'я стоїть особливо гостро. Існуюча система охорони здоров'я демонструє свою нездатність підтримувати здоров'я нації.

Чи повинна і чи може система охорони здоров'я в Україні залишатися переважно державною? Хто повинен оплачувати її розвиток? Яка система охорони здоров'я має більше можливостей для забезпечення здоров'я нації?

Кожний громадянин країни повинен мати право на певний обсяг медичної допомоги незалежно від свого матеріального становища. Саме держава відповідає за перерозподіл грошей від багатих і здорових до бідних і хворих. Цей принцип соціальної солідарності використовується в переважній більшості розвинених країн світу, він реалізується за допомогою системи обов'язкового державного медичного страхування. Без активної ролі держави підтримувати соціальну солідарність неможливо. Це питання є особливо актуальним для України, де здоров'я населення постраждало від Чорнобильської катастрофи, і тягар відповідальності за її наслідки повинна нести вся країна. Тому держава не може не підтримувати сферу охорони здоров'я. Багаті повинні платити за бідних, здорові - за хворих.

Фінансування послуг і здійснення закупівель для медицини вигідніше здійснювати централізовано. Чим більший загальний обсяг грошового фонду для фінансування медичних послуг, тим менший ризик нестачі коштів для оплати медичного обслуговування, а держава може надати найбільший грошовий фонд у масштабах країни. Також, якщо держава централізовано закуповуватиме устаткування і медикаменти для потреб лікарень, то можна буде істотно знизити вартість закупівель за рахунок оптових знижок. Державна монополія в області фінансування системи охорони здоров'я є обґрунтованою.

Переведення медичних установ повністю на комерційну основу може призвести до погіршення здоров'я малозабезпечених громадян. Мета держави - менше хвороб, і тому вона зацікавлена у профілактиці та швидкому й ефективному лікуванні. Прихований інтерес приватних клінік - щоб пацієнт хворів частіше та використовував більш дорогі, але не завжди найбільш оптимальні способи лікування. Крім того, комерціалізація може призвести до закриття лікарень у малонаселених регіонах, утримування яких є економічно невигідним.

Для держави комерційний інтерес - не головне. На відміну від держави, приватні компанії конкурують один з одним, у результаті чого постійно підвищують свою внутрішню ефективність і впроваджують інноваційні рішення. Персонал приватних клінік більш мотивований на сумлінне виконання своїх функцій, оскільки система оцінки та винагороди є прозорою і прив'язаною до результатів. Усе це в довгостроковій перспективі сприяє підвищенню якості та зниженню витрат на медичні послуги. І, навпаки, державні установи характеризуються забюрократизованістю та неефективною системою мотивації. Приватний сектор забезпечує більш ефективне управління медичними установами.

Наразі значна частина медичних видатків фінансується з особистої кишені населення за допомогою неофіційних платежів. Введення принципів ринкових відносин дозволить легалізувати цю систему та забезпечити додаткові надходження до бюджету. Крім того, незважаючи на те, що акумуляція коштів для оплати медичних послуг і здійснення закупівель для медичних потреб в одному центрі за інших рівних умов забезпечує економію витрат, корупція чиновників і тіньові схеми зводять нанівець будь-який позитивний ефект від такої економії.

Приватна медицина вирішує питання тіньової економіки та корупції. У системі, де держава управляє, регулює та контролює медичні установи, виникає конфлікт інтересів: держава фактично контролює сама себе. У випадку із приватною медициною держава лише встановлює загальні «правила гри» і здійснює об'єктивний контроль виконання цих правил. Окрім цього, для приватних медичних установ репутація відіграє найважливішу роль у боротьбі за клієнта. Тому низькі стандарти якості медичного обслуговування моментально призводять до втрати доходу. Звісно, і сам пацієнт починає більш відповідально ставитися до свого здоров'я, коли розуміє, що лікування коштує грошей. Ринкові відносини стимулюють відповідальність усіх учасників

Питання чи державна медицина є кращою за приватну обговорюватиметься на публічних дебатах, які Фонд «Ефективне управління» організовує разом із британською компанією Intelligence Squared 22 лютого 2011 року в Києві.

версія для друку

Фонд «Ефективне Управління» вул. Кудрявська, 23-Ф Київ, 04053, Україна Приймальня: +380 44 501 41 00 PR-відділ: +380 44 501 41 07 Факс: + 380 44 501 41 05    e-mail: feg@feg.org.ua