| Приклади багатьох країн показують, що спеціальні економічні зони (СЕЗ) можуть бути ефективним інструментом щодо покращення бізнес-клімату, економічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності країни. Після скасування спеціальних економічних зон (СЕЗ) в Україні та скасування пільг щодо ведення бізнесу на цих територіях велося багато дискусій щодо їх поновлення. Зараз, у зв'язку з масштабними проектами реформ, тема набула ще більшої актуальності. Чи потрібні зараз СЕЗ для стимулювання розвитку економіки України та окремих регіонів? Це питання вимагає серйозного обговорення, оскільки український і світовий досвід демонструє, що інструмент СЕЗ може сприяти як позитивним змінам, так і призвести до негативних наслідків.
Прихильники СЕЗ вважають, що такі території з пільговими умовами, будучи тимчасовими проектами, можуть використовуватися для апробації реформ у сфері регуляторної політики, оподаткування й полегшення провадження бізнесу в цілому. Для того щоб оцінити ефективність таких реформ, набагато простіше й менш ризиковано проводити їх на невеликій території. При цьому непотрібно змінювати законодавство всієї країни. Прикладом можуть бути китайські вільні порти та СЕЗ у Тайвані, де було запроваджено спеціальні фіскальні та регуляторні умови, які потім планується поширити на всю країну. Крім того, інші країни, що розвиваються, уже давно використовують СЕЗ як інструмент для залучення прямих іноземних інвестицій.
Щоб не програти у змаганні за міжнародні інвестиції, Україні також доведеться пропонувати інвесторам спеціальні умови. Такий економічний інструмент може використовуватися у роботі з певним стратегічним інвестором, якому потрібні особливі обставини, щоб швидко розпочати діяльність у країні. Успішні приклади були у Мексиці й на острові Мадагаскар, де, фактично, переговори з одним інвестором визначили умови ведення бізнесу на певній території. У цілому бізнес сприймає створення СЕЗ як позитивний сигнал і активізується в цих зонах, вкладаючи кошти в розвиток інфраструктури й створюючи нові робочі місця.
Держава може активізувати розвиток пріоритетних секторів економіки, надаючи пільги окремим компаніям. Надання вигідних умов для провадження бізнесу за вже наявної кваліфікованої і відносно недорогої робочої сили зможе залучити інвесторів у галузь. Таким же чином, створюючи СЕЗ на базі географічних або галузевих кластерів, можна реалізувати програму регіонального розвитку в країні. Правильно обираючи напрямки розвитку конкретних галузей, можна пожвавити економіку регіону в цілому. Позитивними прикладами таких зон можуть служити СЕЗ у Польщі, а створення зон, спрямованих на розвиток певних галузевих кластерів (наприклад, інтернет і медіа) є успішною та розповсюдженою моделлю серед країн Перської затоки.
Противники відновлення СЕЗ висувають декілька аргументів. У першу чергу, як показала практика в Україні, податкові й митні преференції використовувалися багатьма компаніями незаконно. Державі був заподіяний збиток через ухиляння компаній від сплати податків і контрабанду товарів, вироблених на території іншої держави. Через високий рівень корупції й недосконале законодавство існувала велика кількість можливостей для провадження такого роду незаконної діяльності. При створенні СЕЗ існує велика ймовірність, що це не тільки не принесе позитивних результатів, але й зменшить податкові та митні надходження до бюджету, бо деякі компанії, які вже працюють на території України, зможуть використовувати ці зони для незаконних махінацій.
Крім цього, у країні із зонами вільної торгівлі є висока небезпека порушення конкуренції та механізмів ціноутворення. Через те, що певним компаніям для розвитку експортно-орієнтованої промисловості надають пільги, собівартість їхньої продукції знижується. Оскільки в Україні дуже важко обмежити доступ цієї продукції на внутрішній ринок, виробники, які перебувають поза СЕЗ, потрапляють у дискримінаційні умови. Це може викликати важкі наслідки як для вітчизняних виробників, так і для міжнародних компаній, викликаючи негативну реакцію інвесторів і завдаючи збиток окремим галузям і економіці країни в цілому.
Питання, чи сприятимуть спеціальні економічні зони підвищенню конкурентоспроможності України, обговорюватиметься на дебатах, які проводяться фондом «Ефективне управління» у Києві 27 квітня 2010 року.
Довідка
Вільною, або ж спеціальною, економічною зоною називають територію країни, на якій діють ліберальніші, порівняно з іншими територіями, закони, надаючи підприємствам певні податкові, митні, фінансові або адміністративні пільги. Під цією загальною назвою мається на увазі досить велика кількість різних функціональних типів: зони вільної торгівлі, що перебувають за межами державної митної території (у країнах Західної Європи історично існує велика кількість таких зон - наприклад Гамбург у Німеччині, відома зона Шеннон в Ірландії й т.д.); виробничі зони, у яких пільги надаються компаніям, зайнятим у певному секторі економіки (приміром, зона Лаєм Чабанг у Таїланді, що спеціалізується на важкій промисловості і нафтохімії); технологічні парки, у яких створюються найбільш сприятливі умови для реалізації інноваційних проектів (наприклад, є технопарки Малайзії та Сінгапуру); вільні порти (традиційним прикладом є порти в Китаї) та ін.
У середині 90х років, дотримуючись успішних прикладів інших країн, що розвиваються, в Україні почали створювати вільні економічні зони, які надають податкові та митні пільги розташованим у них підприємствам. Основною метою їх створення було залучення прямих інвестицій і розвиток регіонів шляхом створення привабливого інвестиційного клімату. Уже на початок 2000-х їх кількість перевищувала кілька десятків (включаючи території пріоритетного розвитку, які створювалися в межах адміністративних одиниць - міст, районів та областей). За результатами оцінки Міністерства економіки 2005 року ефективність роботи цих зон була недостатньою, і цього ж року всі пільги в них було ліквідовано. Поясненням такого кроку стало те, що цілі, які ставилися на початку, не були досягнуті, а самі зони перетворилися на інструмент податкових і митних махінацій. Разом із тим позитивні приклади багатьох країн показують, що ці зони можуть бути ефективним інструментом поліпшення бізнес-клімату й економічного розвитку.
 |
Фонд «Ефективне Управління»
вул. Кудрявська, 23-Ф Київ, 04053, Україна
Приймальня: +380 44 501 41 00 PR-відділ: +380 44 501 41
07 Факс: + 380 44 501 41 05
e-mail: feg@feg.org.ua |
|
