Фінансова криза призвела до банкрутства багатьох вітчизняних компаній. Однак за статистикою кількість порушених справ про банкрутство в українських судах скоротилося 2009 року на 30%

Андрій ШВИДКІН, суддя Харківського обласного господарського суду

Належний захист кредиторів та інвесторів, а також гарантії їхніх прав це одна з головних умов для залучення фінансових ресурсів у країну. Інвестори повинні розуміти, що у крайньому разі система дозволить їм швидко повернути неефективно використовувані активи. Українське законодавство про банкрутство давно перестало відповідати цим вимогам.

Чинний закон був ухвалений 10 років тому також під тиском МВФ, у поспіху, що виключило можливість його ретельного пророблення. Недосконалість закону спричинила необхідність постійного внесення виправлень і доповнень, але який сенс підпирати колодами стіни будинку, у якого хлипкий фундамент? Багато питань залишилися неурегульованими й віддані «на відкуп» господарським судам, які займають різні позиції з того самого питання, даючи можливість суддям і чиновникам самостійно трактувати положення закону, що тільки ускладнює ситуацію та відкриває широкі «простори» для зловживань і корупції.

Усе вищевикладене давно відомо, тому що всі недоробки чинного закону розкрили за перші 3-4 роки його застосування на практиці, але виправляти ситуацію наші законодавці не квапилися. Причина очевидна - дуже часто недоліки законодавства про банкрутство в Україні використовуються для одержання контролю над активами боржника, здійснення рейдерських захоплень, а також для ухиляння від сплати податків і виконання зобов'язань перед кредиторами. Про це прямо заявляють багато гравців ринку, які називають діючу процедуру банкрутства формою приватизації активів. Оцінка міжнародних організацій також невтішна - у рейтингу Всесвітнього банку «Doing Business 2010» Україна в розділі «Припинення діяльності» посідає 145 місце зі 183 держав.

Про неефективність існуючої процедури банкрутства свідчать наступні цифри: тільки 9% справ про банкрутство в Україні закінчується відновленням платоспроможності у порівнянні з майже 60-85% у розвинених державах; лише 9% вимог кредиторів вдається відшкодувати в Україні в порівнянні з 31% у державах Східної Європи та Середньої Азії. Водночас в Україні на супровід процедури банкрутства йде близько 42% від загальної вартості бізнесу, у той час як у більшості країн на це йде не більше 13%.

У поточній ситуації необхідність удосконалення законодавства про банкрутство стала об'єктивною та невідкладною. 2009 року кількість учасників ринку, які усвідомлюють необхідність змін, досягла критичної маси, що привело до перших позитивних зрушень. Так, фонд «Ефективне управління» у співробітництві з депутатами комітету Верховної Ради з економічної політики зібрав експертну робочу групу для розробки нового закону про банкрутство. Юристи, судді, арбітражні управляючі, чиновники, представники неурядових і міжнародних організацій, які ввійшли до складу цієї робочої групи, протягом року аналізували існуючі проблеми з кожної процедури чинного закону й ураховували їх при складанні нового законопроекту.

Підсумком їхньої роботи став зовсім новий законопроект, основне завдання якого — прискорити процедуру банкрутства та підвищити її «прозорість», мінімізувати можливості для зловживань, усунути й, таким чином, привести процедуру відновлення платоспроможності в Україні до рівня кращих світових практик. У тому числі, новий закон пропонує змінити систему регулювання діяльності арбітражних управляючих за допомогою створення саморегульованих організацій.