Директор департаменту економічних відносин з Європою і ЄС у попередній адміністрації США, представник американської сторони в бізнес-діалозі з Росією, радник президента Джорджа Буша розповіла «k:» про перспективи й можливості України на міжнародній арені

*Українські й східноєвропейські експерти неодноразово висловлювали думку, що одним з наслідків так званого перезавантаження є фактичне визнання за Москвою права на контроль над регіонами, які вона вважає сферою своїх інтересів, насамперед пострадянський простір. Ви могли б прокоментувати це твердження?

Відразу зауважу, виходячи з мого досвіду роботи в адміністрації Буша, що тоді (з боку країн Східної Європи. — Ред.) було не зовсім правильне розуміння нашої позиції. Подавалося, начебто ми ставимо ті держави, які потрапляють до сфери впливу Росії, у ситуацію, у якій їм доводиться вибирати між США й Росією або Заходом і Росією, або Європою і Росією. Це не так. Насправді ми дотримувалися тої точки зору, що для цих країн важливо бути відкритими для співробітництва як зі США, так і з Росією. Очевидно, їм потрібно виходити з власної економічної вигоди. Ми хотіли бачити демократичні країни, держави, які керуються ринковими засадами. І які водночас користуються перевагами природних відносин — історичними й економічними зв’язками, комерційними контактами. Нашою метою був аж ніяк не примус до вибору між США й Росією. Вважаю, що нинішня адміністрації дуже близька до цієї позиції. Ніхто нікого не змушує вибирати між тою чи тою стороною, але передбачає відносини з обома.

*Тобто ви стверджуєте, що не йдеться про розмежування сфер впливу?
Я не можу додумувати, що насправді мають на увазі в Росії, говорячи про свою сферу інтересів. Але очевидно вони визнають, що Росія має давні відносини з державами, що колись були радянськими республіками, отож ці відносини неминучі й надалі. У такому аспекті сфера інтересів розглядається скоріше як природні зв’язки — історичні, економічні, які ніхто не хоче й не повинен розривати. І США також ніколи не прагнули цього. Чи йдеться про сферу впливу? Звісно, з огляду на наявність усіх цих зв’язків. Взяти хоча б сім’ї, у яких хтось живе в Україні, а хтось в Росії. Це можна розуміти як сферу впливу? Ймовірно. Але американський уряд ніколи не змушував інші держави вибирати історичних, економічних і нових партнерів — це мають бути США, ЄС чи хтось інший.

*У чому природа перезавантаження відносин між США й Росією?

Очевидно, конфлікт між США й Росією був насамперед у сфері політики й безпеки. Думаю, що під перезавантаженням малася на увазі можливість переступити всі попередні конфлікти, у контексті яких сприймалися зв’язки США з Грузією й Україною, і спробувати зосередитися на можливостях співробітництва. Це не є свідченням того, що не було цікавого співробітництва з попередньою адміністрацією. Ми, зрозуміло, шукали сфери, у яких могли співпрацювати з Росією. Але я можу оцінити, як нова адміністрація прийшла й сказала: «слухайте, ми розуміємо, що конфлікти, які були, залишаються дуже складними й сьогодні». І я переконана, що сенс цього перезавантаження полягав у тому, щоб зосередитися і рухатися вперед, залишивши позаду всі колишні конфлікти й розбіжності. На мою думку, будь-яка нова адміністрація має сказати: «давайте поліпшимо відносини з Росією або будь-якою іншою європейською, азіатською або африканською країною».

*Яка позиція і роль України в зовнішній політиці нинішньої адміністрації США?

Україна завжди розглядалася як міст. І цього не можна заперечувати, з урахуванням історичних, економічних і комерційних зв’язків між Україною і Росією. Україна завжди розглядалася як країна, що може бути мостом між Заходом — США, ЄС з Росією, тому що має унікальне розташування.

*Як сир у сандвічі?

Саме так, як сир у сендвічі.

*І так само затиснута?

Ні, не затиснута. Зрештою, начинка в сандвічі не менш важлива, ніж хліб. Вона має унікальну можливість показати, що позитивні відносини можливі і з Росією, і з США або ЄС. Питання вибору не стоїть, і це завжди було основним моментом.