Привабливими для інвестора стають не тільки виробничі регіони України - Донбас, Харківська і Дніпропетровська області, але й такі як Львівська і Закарпатська, де немає потужних промислових комплексів. На другий план відходять сировинні ресурси, на перший - готовність регіону надати інвесторові вигідні умови для роботи.

Невміло наклеєний на стелю гіпсокартон, який, по ідеї, повинен захищати від дощу та від вітру; поламані брудні жалюзі на вікнах аеропортових ларьків, «бабусині» чашки із полуничками у місцевих кафе і такі ж, «бабусині», поліетиленові скатертини у клітинку, та ще і з латками за давниною років... Два роки тому аеропорт Донецька справляв гнітюче враження, особливо на інвесторів, які прилетіли звідки-небудь із нідерландського «Схіфола» або паризького «Шарля де Голля». Навіть дуже скромний київський «Бориспіль» на його тлі виглядав вершиною архітектурної думки. «Бабусині» кафе дотепер є невід'ємним атрибутом цього аеропорту, але за вікном уже активно йдуть роботи з будівництва нової злітно-посадочної смуги, а до початку 2011 року донецький губернатор Анатолій Близнюк обіцяє добудувати новий термінал пропускною здатністю 3,1 тис. чоловік на годину.

Донецьк активно працює над тим, щоб вийти у регіональні лідери в Україні в тому аспекті, який традиційно вважається ключовим для залучення інвестицій. Ще торік у «Звіті про конкурентоспроможність України та її регіонів», проведеному Всесвітнім економічним форумом разом із Фондом «Ефективне управління», за рівнем розвитку інфраструктури Донецька область посідала 10-те місце серед областей країни, цього року вона вже п'ята. Але просуватися далі регіону буде вже складніше: за лідерство за рівнем інвестпривабливості сьогодні, крім Донецька, борються Київ, Дніпропетровська область, Крим, Харків і зненацька потрапили до «вищої ліги» Львівська та Закарпатська області.

ЧУДОВА СІМКА

«Щоб інвестор захотів вкласти гроші в регіон, потрібно створити відповідні умови. У регіоні повинен бути великий внутрішній ринок, а також можливість для роботи на суміжних - таких, як країни Чорноморського басейну, СНД і ЄС. Регіон повинен мати гарну транспортну розв'язку, що дозволить інвесторові швидко приїхати з будь-якої точки світу. А крім того, необхідно забезпечити високий рівень якості життя для нього в цьому місті», - говорить Джок Мендоза-Вілсон, директор компанії СКМ із міжнародних зв'язків і відносин із інвесторами. Класичний експат, Мендоза-Вілсон родом із Великобританії, живе та працює у Донецьку. І знає, що потрібно для того, щоб у регіон прийшли інвестиції. Чинників, по суті, небагато: інфраструктура, гарні кадри, підтримка проекту місцевою владою та можливість для якісного дозвілля. І за всіма цими складовими сьогодні вирізняються декілька лідерів.

Не менш активно, чим у Донецьку, інфраструктурні проекти розвиваються у всіх містах, які будуть приймати Євро-2012. Бізнес Дніпропетровська та Львова скаржиться на погані дороги в області, зате тут добре розвинене залізничне й авіасполучення. Київ за рівнем розвитку інфраструктури - на третій позиції. З регіонів, які показали найкращі результати, з рівнем розвитку інфраструктури підкачали лише Харків і Закарпаття. Ужгород, у принципі, може похвастатися дуже гарними дорогами, залізничним і авіасполученням, але бізнес скаржиться на погано розвинену мережу телефонного зв'язку.

Зате в Закарпатті краще, ніж в інших областях, йдуть справи з доступністю нових технологій. Вони та інновації - ще один ключовий момент конкурентоспроможності регіонів. І тут також названа вище сімка вийшла вперед. Рейтинг конкурентоспроможності, складений для 20 із 27 регіонів країни, на які припадає 90% ВВП України, показує, що джек-пот у цій номінації вкотре зірвала українська столиця. Дніпропетровськ - також у числі лідерів із впровадження інновацій (чого коштував тільки один пуск у квітні ракети-носія «Дніпро», створеної на основі найпотужнішої у світі конверсованої міжконтинентальної балістичної ракети РС-20 (SS-18). У цілому компанії тут багато коштів витрачають на дослідницькі роботи, до того ж, у технологічні розробки вкладають великі обсяги прямих іноземних інвестицій. Донецьк набагато краще, ніж в інфраструктурі, показав себе у питанні розвитку фінансового ринку та використання технологічних наробітків. Тут буквально легенди ходять про рівень технологічного оснащення виробництв на заводах «Сармат» або, скажімо, «Конті».

Ще одна із основних складових того, що сьогодні визначає здатність регіону боротися за інвестиції, - наявність кваліфікованої робочої сили. Безумовним лідером тут, звісно, є Київ. Шість із десяти вузів, які ввійшли 2010 року за версією спеціалізованого рейтингу українських вузів «Компас» до топу кращих вузів країни з погляду бізнесу, перебувають у Києві. В інших областях-лідерах рівень підготовки фахівців також досить непоганий. У Харкові завжди був сильний IT-сектор і залишається таким і зараз. «Харків від початку вважається третім за значимістю IT-центром на пострадянському просторі після Москви та Санкт-Петербурга, - говорить Володимир Бек, генеральний директор українського офісу шведської IT-компанії Sigma. - При цьому тут щорічно випускається близько 30 тис. молодих фахівців, з яких 10% - фахівці IT і суміжних галузей. Тобто потенціал для подальшого розвитку є, і чималий». Якщо з якихось причин вузи не можуть зростити потрібних фахівців, у процес включаються місцевий бізнес і влада. Не дуже давно на базі Красногорівського сільськогосподарського технікуму в Донецькій області вирішено було створити аграрно-харчовий коледж. Для цього технікум буде оснащений новітнім устаткуванням, а практику студенти проходитимуть на різних сільгосппідприємствах, скажемо, на «Агротеху». Але беззастережним лідером зі співробітництва вузів і бізнесу поки є Львів. Буквально у липні про черговий намір співробітничати з вузами міста заявила Nestle. «У наших планах - укладання домовленостей зі львівськими вузами із навчання кадрів для нашої компанії», - заявив фінансовий директор Nestle в Україні Джеймс Сінком. Багато в чому саме завдяки співробітництву з такими компаніями Львову останнім часом удалося зменшити відтік професіоналів на Захід.

БАЗОВА УМОВА...

Звісно, в інших областей також є певні переваги. У Запоріжжі, наприклад, як і в Дніпропетровську, дуже сильна база машинобудування. Керівництво Житомирської області рідше, ніж інші, ураховує особисті симпатії в ухваленні рішень із бізнес-проектів. Одесу пунктом призначення для інвесторів робить її туристичний статус. Коли компанія Sigma думала про відкриття другого офісу в Україні, зупинити свій вибір на Одесі вона вирішила в тому числі і з цієї причини. «Тут досить високий рівень IT-галузі, але не останню роль зіграв і статус Одеси як туристичного регіону. Саме завдяки цьому місто залучає клієнтів компанії з Європи та США», - говорить Володимир Бек. Але кожній області окремо цих категорій не вистачає. Слабке місце Запоріжжя, наприклад, - стрімкий «відтік мозків» за кордон і до столиці, в Одесі дуже туго з оснащеністю новими технологіями. У результаті в цілому ці регіони куди менш конкурентоспроможні в боротьбі за іноземні інвестиції. Хоча області-лідери також мають свої недоробки.

Утім, найбільше області-аутсайдери програють лідерам за рівнем підтримки нових інвесторів на рівні місцевої влади. Два роки тому з легкої руки керівників Львівської області по Україні прокотилася хвиля регіональних інвестиційних форумів. У жовтні 2008 року у Львові відбувся 8-й Міжнародний економічний форум, завданням якого було привернути увагу іноземних інвесторів до можливостей регіону. Через місяць його естафету вперше підхопив Донецьк. Lemahn Brothers тоді вже збанкрутував, фінансові ринки світу й України заморозило, але Донецький інвестиційний саміт, який відкрив Рінат Ахметов, пройшов досить успішно. «У міру проведення таких форумів бізнес учиться правильно розуміти закордонних інвесторів, чиновники починають краще розуміти проблеми бізнесу, а регіони формують свій, відмінний від інших, бренд», - говорить Олексій Кредитов, управляючий партнер Ernst & Young.

Після цього бажанням сфотографуватися на тлі стенда «Інвестиційний форум» спалахнули більшість українських губернаторів. Наприкінці 2008 - першій половині 2009 року в Україні відбулися щонайменше ще п'ять подібних заходів. Але саме Донецьк і Львів, а також у меншому ступені Харків показали, що дійсно мають намір втілити гучні слова у життя.

У Харкові головним двигуном поліпшень інвест-клімату став Олександр Ярославський. З його ініціативи, наприклад, у червні нинішнього року відбувся Міжнародний аерофорум. Routes CIS, який зібрав представників 35 держав. За час роботи форуму було проведено більше 400 переговорів. Львів і Донецьк розробили й почали впроваджувати стратегії економічного розвитку. Микола Кміть, президент холдингу IDS Group, а два роки тому— львівський губернатор, пообіцяв зробити ставку на туристичний потенціал області та посилити правила входу на її ринок для неекологічних виробництв (скажемо, у хімічній галузі). Донецький симбіоз бізнесу та влади вилився у проект кластерного розвитку регіону. У жовтні 2008 року Донецька область і Львів почали амбіційний проект співробітництва з Фондом «Ефективне управління» — співавтором «Звіту про конкурентоспроможність нашої країни та її регіонів».

Проект не новий для України, але сам підхід до його реалізації досить новаторський. Фонд запропонував програму кластерного розвитку — тісного співробітництва влади, бізнесу та наукових центрів у конкретній галузі. Завдання співробітництва — знайти локомотивні точки зростання, тобто ті сектори, розвиток яких може запустити зростання суміжних галузей у регіоні і зробити найбільший внесок у розвиток економіки регіону. Крім того, створити умови для розвитку цих «точок зростання». До своєї роботи фонд підключив Monitor Group — консалтингову компанію зі світовим ім'ям і досвідом роботи над підвищенням конкурентоспроможності регіонів у 58 країнах — і разом із нею провів «аудит» Львова та Донецької області — антагоністів у більшості питань економічного й культурного розвитку. У результаті дослідження з'ясувалося: локомотивами Донецької області здатні стати металургія та сільське господарство, локомотивами Львова - туризм і кластер бізнес-послуг. У цілому ідея проекту - посадити бізнес і місцеву владу за один стіл і навчити їх слухати й чути одне одного. Не так давно стати третім експериментальним регіоном побажав Дніпропетровськ.

...АЛЕ НЕДОСТАТНЄ

Поки це - найяскравіші приклади того, як на місцевому рівні прагнуть залучати інвестиції. В інших випадках все так і закінчилося тільки пафосними промовами. Втім, хоча підтримка конкретних проектів і не зайвий чинник, усіх проблем вона однаково не вирішує.

По-перше, гарантій того, що зі зміною влади така підтримка не зникне, дати бізнесу не може ніхто. По-друге, губернатор Харкова або Одеси може впливати на рівень тиску на компанії з боку податкових органів. Але ні той, ні інший чинник не впливає на загальне податкове законодавство України. Тоді як саме воно - один із головних бар'єрів, які стоять сьогодні на шляху будь-якого інвестора в Україні. Володимир Бек із Sigma попереджає, наприклад, про те, що нова редакція Податкового кодексу у своєму нинішньому вигляді просто вб'є український IT-сектор. «Кодекс фактично переводить програмістів на загальну систему оподатковування. Зі збільшенням у десятки разів податкового навантаження, ми програємо конкуренцію на світовому ринку, бо компанії у країнах-конкурентах, які мають державну підтримку, будуть мати незрівнянно кращі умови», - говорить він. І наводить за приклад Грузію, яка повністю звільнила галузь від податків. Ситуація, у якій може виявитися компанія Sigma, однаково загрожує і Харкову, і Закарпаттю.

Те ж саме і з проблемою неповернення ПДВ. Американський посол в Україні Джонн Теффт акцентував, що саме із цієї причини в Україну сьогодні не йдуть американські виробники. «Коли ви - велика сільськогосподарська компанія, як, наприклад, Cargill або Archer Daniels Midland, і вам не повертають мільйони доларів податку, це стає проблемою не тільки для регіонального менеджера, але і для глобального керівництва цієї компанії, яке перебуває у США, - говорить Теффт. - А це, у свою чергу, підриває довіру всього бізнесу до певної країни». Все це значно скорочує коло потенційних інвесторів.

Інакше кажучи, якщо не вирішити ключових проблем на рівні держави, будь-які зусилля регіональної влади із залучення інвестицій завжди будуть наполовину холостими. «Для реалізації дрімаючого потенціалу Україні потрібна добре артикульована і передбачувана економічна політика, яка би дозволила створювати довгострокові бізнес-плани», - говорить Ганна Дерев’янко, директор Європейської Бізнес Асоціації. Будівництво нових терміналів в аеропортах Донецька або Харкова поліпшить можливість для прийому гостей у цих містах, але не вирішить для інвестора проблеми втрати коштів через нечесну гру державних податкових органів.