- Складається враження, що тільки в Криму ви зіштовхнулися з таким снобізмом з боку бізнес-кіл, коли кажуть «нам це не потрібно, ми вашим цифрам не віримо». Це так?

- Мені здалося, що це не бізнес-кола, що це були, скоріше, представники науки, у яких таке дуже ревне ставлення до цієї статистики, до цифр. Але ніхто не стверджує, що наше дослідження - істина в останній інстанції. Напевно, із чимось можна не погоджуватися, якісь цифри заперечувати, але, мені здається, набагато важливіше погодитися з тими критеріями економічного зростання, які використовуються в усьому світі. Адже здорова конкуренція - це майбутнє економіки будь-якої країни. Саме розмова про майбутнє економіки, про те, як нам навчитися конкурувати, має стати основою і планування, і стратегічних рішень у регіонах.

- Чи можна сказати, що в інших регіонах ставлення до вашого дослідження було доброзичливішим?

- Знаєте, я би не назвала цей круглий стіл у Сімферополі недоброзичливим. Просто, на жаль, він був менш конструктивним, ніж в інших регіонах. Це можна стверджувати досить упевнено. Оскільки справа не в тому, що хтось із чимось не згоден, справа в тому, що далі з цим робити? Ось тут я конструктивізму не побачила.
Зараз жодна економіка не може існувати відособлено від тих процесів, які відбуваються в усьому світі. І відкидати їх, кажучи, що ми такі особливі, у нас все так чудово, принаймні, не дуже логічно.

- Ви сказали у своєму виступі, що інформація в Україні не завжди достовірна. Як взагалі можна одержати достовірну інформацію, якщо в нас половина економіки в тіні?

- Мені складно детально відповісти на це питання. У нас навіть була думка, чи не зробити окреме дослідження про те, як налагодити систему інформації. Бо навіть на центральному рівні система інформації далека від ідеальної, а також існує проблема доступу до неї. У регіонах із цим ще складніше. Я думаю, що це теж має бути вбудовано в канву стратегічних проектів.

- Ви сказали, що, одержавши результати досліджень, аналогічні до тих, які ви сьогодні представили, уряди Іспанії та Хорватії збиралися та приймали якісь поворотні рішення. В Україні ви бачили від когось подібну реакцію?

- Ми бачили величезний інтерес із боку органів влади. І уряд, і парламентські комітети запитували в нас цю інформацію. У травні ми публічно презентували Звіт про конкурентоспроможність української економіки в Києві, де серед величезної кількості учасників були представники й усіх рівнів влади, і експертного співтовариства, і бізнесу, і ЗМІ. Представники Давоського Форуму, які презентували Звіт, одержали безліч запитань, що свідчило про зацікавленість аудиторії даною інформацією. Після цього Фонд організував регіональні дискусії в п’ятьох обласних центрах України і переконався у тому, що інтерес існує величезний.

- Але інтерес - це ще не реакція?

- По-моєму, все-таки реакція. Люди розуміють, що ця об'єктивна інформація, надана міжнародними експертами, може стати основою дуже багатьох стратегічних рішень. Раніше такого дослідження про конкурентоспроможність регіонів України не було, тому дуже добре, що з'явився такий важливий інформаційний продукт.

- Наталіє Вадимівно, на вашу думку, чи не може ідея конкурентоспроможності країни стати національною ідеєю для України?

- Про це багато зараз кажуть. Ідеї економічного зростання й конкурентоспроможності - це зараз найважливіші ідеї, які можуть стати національним вибором українців. По-перше, - це саме те, що об’єднує, по-друге – це те, що покращує. І якщо на цьому будуть сфокусовані зусилля не тільки влади, але й суспільства, мені здається, щось зміниться.