|
«Криза - гарний час для пошуку нових можливостей»
Інтерес до розвитку підприємництва, податкової політики й місцевого самоврядування в БІЗНЕСу далеко не зайвий – дослідження процесу заробляння й вкладання грошей наш хліб. Спостерігаючи за безрадісними спробами вітчизняної влади створити раціональну систему управління, яка враховує регіональні особливості країни, ми вирішили поцікавитися, а як там «у них», як це працює у світі. Екс-прем'єр-міністр Канади Кім Кемпбелл (див. БІЗНЕС №42 від 20.10.08 р. стор. 52-54), яка очолює Міжнародну Консультативну Раду Фонду «Ефективне Управління» (м. Київ, з 2007 року; 15 чол.), рекомендувала при розробці регіональної політики звернути увагу на іспанський досвід.
БІЗНЕС вирішив довідатися, що при проведенні адміністративно-територіальної, пенсійної й багатьох інших реформ Україна може почерпнути з іспанського досвіду.
Тридцять років тому, після смерті Франсіско Франко (керівник держави з 1939 по 1975 р., генералісимус), ця країна переживала ті самі труднощі, що й сучасна Україна: тотальна бідність і неефективний централізований бюрократичний апарат, сепаратистські рухи, розколоте суспільство.
Особливо гостро стояла проблема відносин центру й регіонів: придушені в часи правління каудільо, відцентрові тенденції в полікультурній та багатомовній Іспанії швидко спливли на поверхню в оновленому й загостреному вигляді. Заможна Каталонія згадала про славне минуле під час Громадянської війни 1936-1939 рр., багато хто вирішив продовжити боротьбу за незалежність. У бідної Басконії усе більше молодих людей приставало до збройної боротьби сепаратистів із ЕТА, сподіваючись знайти своє щастя в окремій державі, збудованій на територіях, поки що приналежних Іспанії та Франції. Галісійці, валенсійці теж згадали про свою культурну й господарську самобутність; з іншого боку, правоконсервативний табір не мав наміру поступатися «розкольникам». По суті, виявилися розкриті всі протиріччя, які свого часу франкистський режим загнав углиб, але не розв’язав. Були всі перспективи для назрівання повномасштабної громадянської війни. Але завдяки зваженій політиці нового керівництва протиріччя значною мірою вдалося зняти шляхом ускладнення адміністративно-територіального устрою країни, визнання всього спектра «гуманітарних» прав меншостей, деволюції повноважень від центру до регіонів (до речі, сам термін «деволюція» узятий з історії Великобританії, де ці реформи були початі вже в 1990-х роках урядом Тоні Блера).
Безумовно, вирішені далеко не всі проблеми: перемир'я, оголошене керівництвом ЕТА, тривало недовго, і підтримка сепаратистів серед населення досі не на нулі. Але ситуація в сьогоднішній Іспанії вселяє набагато більше оптимізму, чим становище України, де раз у раз уживають спроби створити якщо не Південно-Східну Українську автономну республіку, то Русинську автономію. В тому, що існує й інший шлях вирішення проблем, можна переконатися, прочитавши інтерв'ю з Хосе Лопесом Гаррідо, визнаним у Європі фахівцем в області державного та місцевого самоврядування, податкової й бюджетної політики на місцях, а також трудового права.
- Іспанія - унітарна держава за Конституцією, але регіональні влади мають дуже великі повноваження. Як розподілені сфери відповідальності та впливу між чиновниками федерального, провінційного й місцевого рівнів?
- У рамках централізованої адміністрації в Іспанії є національний уряд, регіональні уряди, які мають право виконавчої влади, і регіональні парламенти й місцеві адміністрації, у яких є своє коло повноважень. Крім того, наприклад, у нас у провінції Аліканте є провінційна рада, яка співробітничає з місцевою владою з питань розвитку інфраструктури тощо. Ведеться співробітництво й з питання збору податків: ми збираємо податки для 140 міських рад, що входять до нашої провінції.
Ставки цих місцевих податків муніципальні влади визначають самі. Крім того, вони одержують фінансування від регіонального уряду, але гроші, як правило, виділяються під конкретні цілі: на надання яких-небудь послуг або реалізацію якогось інфраструктурного проекту.
- Чи зазнала змін система місцевого самоврядування із часів Франко? Наскільки сучасна схема взаємин трьох рівнів влади успадковує прийняту за франкистського режиму?
- Система абсолютно змінилася. За диктатури Франко Іспанія була централізованою державою, було тільки два рівні влади - національний і місцевий. 85-87% всіх бюджетних коштів ішло в центр, і тільки 15% залишалося на місцях. За останні 40 років виросла нова система, у якій з'явився регіональний рівень влади, йому відходить 35% всіх грошей. Ми цілком задоволені цією системою. З моменту смерті генерала Франко країна почала розвиватися вражаючими темпами.
- А як в Іспанії будується бюджетна політика? Яка частина зібраних податків залишається на місцях, а яка передається до центру?
- Місцеві адміністрації збирають податок на транспорт, податок на нерухомість, збори для утримування водопроводу й каналізації, податок на економічну діяльність. Це основні податки, і вони становлять близько 50% місцевого бюджету. Муніципальні влади можуть делегувати відповідні повноваження провінційній адміністрації; так, у провінції Аліканте 140 з 141 міста доручили збирати податки агентству SUMA - часто ми навіть переказуємо їм гроші заздалегідь. Роботу зі збору місцевих податків муніципалітети оплачують нам у розмірі 2,5-3% від загальної зібраної суми. Така схема полегшує життя місцевій владі, оскільки самостійно збирати податки для них дуже дорого й клопітно. Крім того, такі організації ефективніше працюють: наприклад, нам вдається збирати гроші по 95-96% рахунків.
- А скільки грошей іде в провінцію й у столицю? В Україні багато регіонів скаржаться на те, що занадто велика частка податкових надходжень спрямовується до Києва, звідки гроші нерівномірно перерозподіляються на місця.
- Близько 50% коштів держбюджету належать національному уряду. 35% - це видатки регіональних урядів протягом року. І тільки 15% цих коштів перебувають у розпорядженні місцевих адміністрацій. Протягом останніх років у країні ведеться широка дискусія на тему фінансової самостійності місцевих органів влади. Вони роблять велику роботу, оскільки знаходяться ближче за все до людей і надають багато послуг, на які потрібні кошти. Тому багато хто вимагає збільшення фінансування місцевих адміністрацій, але дискусія досі триває.
- Багаті області дотують менш розвинені регіони?
- Забезпечувати достатнє фінансування всіх регіонів – завдання національного уряду. Певні кошти регіональні уряди одержують за рахунок податків, але цього мало. Проблема в тому, щоб фінансування із центру було адекватним потребам регіону. У цілому, схема така: уряд одержує гроші з найбагатших регіонів і намагається рівномірно розподілити доходи між найбіднішими областями. Деякі регіони, приміром, Каталонія й Андалусія, незадоволені таким перерозподілом, але ми переконані, що бідні регіони теж потрібно підтримувати.
- Проблема депресивних регіонів є як в Україні, так і в Іспанії. Як ви залучаєте туди інвестиції?
- Політика має бути спрямована на створення робочих місць, боротьбу з безробіттям, щоб досягти благополуччя на певній території. Прямі субсидії тут не підходять. Потрібно навчити людей ловити рибу, а не давати їм уже пійману.
У нашій провінції ми маємо справу з 1,7 млн. жителів, майже 1,2 млн. будинків, 1,15 млн. автомобілів і 132 тис. підприємств. Зараз ми сумлінно з найбільшим регіональним ощадним банком «Caja Mediterraneo» проводимо оцінку провінції, шукаємо сфери, у яких найбільше може виявитися її конкурентоспроможність, які можуть забезпечити добробут, робочі місця й можуть зацікавити іноземних інвесторів. На початку грудня цього року ми опублікуємо результати дослідження.
Справа в тому, що переміщається не тільки робоча сила, але й засоби виробництва: завод можна перенести з Іспанії в Китай. Єдине, чого не можна перемістити - це твоя територія. Тому потрібно працювати над підвищенням саме її конкурентоспроможності й продуктивності. В Україні проект з підвищення конкурентоспроможності регіонів реалізує Фонд «Ефективне Управління», мене запросили як експерта, щоб допомогти в розробці стратегії регіонального розвитку.
- Як на роботу із залучення інвестицій і розвитку депресивних регіонів вплинула світова фінансова криза?
- Криза несе з собою безліч проблем і негативних явищ. Але коли економіка зупиняється й припиняється зростання, з'являється можливість порефлексувати, обміркувати ситуацію і підвищити свою конкурентоспроможність. У результаті кризи, наприклад, обсяги будівництва впали на 80% у порівнянні з торішнім показником. Продажі нових автомобілів упали більш ніж на 25%. А обсяг наших податкових зборів знизився на два відсотки, з торішніх 91% до 89%. Тобто, криза виразно настала. Проте, ми вважаємо, що це гарний час для пошуку нових можливостей, у країні в цілому й у нашій провінції, зокрема. Через рік-два криза закінчиться, і вже зараз потрібно думати про майбутнє.
- Як взагалі можна оцінити «підвищення конкурентоспроможності» країни за рахунок урізання соціальних прав і гарантій, особливо в умовах економічної кризи? Таким шляхом вирішила йти більшість українських підприємств. Які ваші рекомендації?
- Існує різниця між соціальними правами й умовами роботи. Я вважаю, що права повинні дотримуватися незважаючи ні на що навіть під час кризи. А умови роботи можуть бути предметом обговорення. Якщо впаде продуктивність, працівники одержать менше грошей, а якщо працівники будуть незадоволені, продуктивність падатиме. Тому потрібні переговори. Можна обговорювати, чи потрібно змушувати людей перепрацьовувати або краще найняти додаткових людей. У цілому, можна погодитися й на погіршення умов - все залежить від ситуації.
- Яка роль профспілок у суспільному житті Іспанії?
- Вони є на всіх підприємствах, і я би не сказав, що вони конфліктують із урядом – як правило, йде злагоджена робота.
- Україна, як і Іспанія, формально унітарна, але має у своєму складі автономне утворення. Як вам вдається підтримувати баланс, утримуючи регіони від відцентрових тенденцій?
- Протягом останніх 30 років в Іспанії послідовно розширюються повноваження регіональних і місцевих адміністрацій. Деякі вважають, що це призводить до невиправданого подорожчання державного апарату, але я вважаю, що завдяки децентралізації вдалося поліпшити якість послуг, надаваних населенню. Я вважаю, що чим ближче до людей орган, який надає послуги, тим вища їхня якість. Наприклад, місцеві влади в нас відповідають за прибирання вулиць, за роботу поліції, пожежних відділень і багато інших послуг. Регіональні уряди займаються охороною здоров'я, освітою, інфраструктурою, дорогами. Це не межа досконалості, але нинішня система забезпечує баланс між повноваженнями різних рівнів влади. Хоча, як я вже говорив, дискусія про перерозподіл повноважень триває.
- Розкажіть про мовну політику в Іспанії.
- Це часто стає серйозним питанням. У нашому регіоні офіційними є дві мови: іспанська і валенсійська, але для нас це не проблема. А от у деяких інших регіонах іспаномовне населення не згодне з політикою регіональної влади, і часто це переростає в політичну проблему (іспанська (кастильська) мова має офіційний статус на всій території країни. Крім неї, в окремих регіонах такий самий статус має баскська (у Країні басків і Наваррі), каталонська (у Каталонії й на Балеарських островах), валенсійська (у Валенсії), галісійська (у Галісії), аранська (у Каталонії). Зберігаються астурійська і арагонська мови, поширені арабська, португальська, а також північно-берберський таріфіт. Для більшості жителів іншомовних провінцій іспанська, таким чином, нерідна мова. – Авт.).
Вам, безумовно, відомо, що у двох регіонах Іспанії – Каталонії й Країні басків – населення прагне до незалежності (баскський націоналізм сягає корінням XIX ст.; останні півстоліття збройну боротьбу веде організація ЕТА («Баскська батьківщина й воля»). Сьогодні 60% іспанських басків підтримують ідею самовизначення, а 25% - незалежності від Іспанії. Заможна автономна область Каталонія також має давні традиції боротьби за незалежність: незважаючи на певний спад сепаратистських настроїв, і зараз ідею незалежності підтримують 13,5% каталонців, а 17,5% виступають за розширення автономії. – Авт.). Але в тій же Каталонії сепаратистські партії набирають на виборах 10% голосів. Це означає, що більшість населення більше виступає за розвиток своєї культури й мови, чим за розкол країни. У Країні басків відсоток сепаратистів більший, можливо, на рівні 50%, але я би не сказав, що існує серйозна можливість дезінтеграції нашої країни.
- Чи вплинув вступ Іспанії до Євросоюзу на відносини усередині країни - між центром, регіонами, провінціями й муніципалітетами?
- Наша децентралізована адміністративна система відповідає духу змін, що відбуваються в інших країнах ЄС. Протягом багатьох років Брюссель фінансово допомагав розвивати й зміцнювати самостійність регіонів в Іспанії. Зараз пріоритети змінилися, обсяги допомоги Іспанії зменшилися, тому що в ній набагато сильніше бідують нові члени ЄС - країни Східної Європи. Ми з розумінням ставимося до цього - у нас було досить часу для розвитку власної інфраструктури, і тепер самі повинні допомогти новим країнам.
- Наскільки в Іспанії впливає зміна уряду на відносини між центром і регіонами?
- Як правило, угоди, досягнуті між національним і регіональним урядами, не залежать від зміни національного уряду. Навіть якщо новий уряд захоче переглянути відносини з регіонами, на це повинні погодитися всі регіональні адміністрації. Звичайно, той або інший уряд у Мадриді може почуватися більш комфортно з тією або іншою регіональною адміністрацією. Але відносини повинні будуватися на більш довгостроковій основі.
- Ви займалися створенням пенсійного фонду для місцевих службовців. В Іспанії існують окремі «профільні» пенсійні фонди замість загальнодержавного?
- Ні, існує єдина загальнонаціональна система соціального страхування. Нашою метою було створити додатковий фонд для службовців провінції, крім загального стандарту. Справа в тому, що в нашій провінції є 67 міст із населенням менше 2 тис. чоловік. Такі маленькі громади не можуть забезпечити своїм муніципальним службовцям надбавки пенсії, тому ми відкрили фонд, з якого беруться кошти для забезпечення додаткових виплат службовцям провінції. Він поповнюється за рахунок щомісячних внесків членів фонду (25-30 євро), і, крім того, якусь суму може перераховувати місцева адміністрація.
- Як, взагалі, побудована пенсійна політика у вашій країні? Чи зіштовхувалися ви з проблемою її реформування? Перед Україною стоїть таке завдання, але жоден уряд не може зважитися провести пенсійну реформу.
- У середині 1980-х років, під час попередньої економічної кризи, система соціального забезпечення, дійсно, не гарантувала громадянам спокійного майбутнього. З тих пір чисельність населення значно збільшилася, економіка швидко зростала, і турбуватися було нема про що. До нас приїжджали працювати іноземці, вони платили тут податки, за рахунок яких наповнювалися фонди соціального страхування, і останніми роками ця проблема не піднімалася. Зараз, під час кризи, мабуть, про це варто задуматися - хоча, за останньою інформацією, коштів на продовження нинішньої соціальної політики вистачить до 2025 року, тож, час іще є.
Досьє БІЗНЕСу
Хосе Лопес Гаррідо - виконавчий директор Агентства зі збору місцевих податків SUMA у провінції Аліканте (Іспанія)
Народився: 9 червня 1961 р. у м. Понтеведра (Іспанія)
Освіта: юридичний факультет Університету Аліканте. Кафедра політології й державного управління Університету Мігель
Кар'єра: 1986-1995 рр. – адвокат; 1991-1995 рр. – член міської ради м. Сан-Хуан, директор департаменту фінансів; 1995-1998 рр. – генеральний директор Департаменту внутрішніх справ, невідкладних служб і місцевої адміністрації в регіональному уряді Валенсії, впроваджував «Інтегральну платформу невідкладних служб 112»; 1999-2003 рр. – керуючий провінційним консорціумом пожежних бригад провінції Аліканте, розробив перший інвестиційний план і першу Генеральну угоду про умови праці для працівників консорціумів регіону; 2003-2007 рр. – віце-президент провінційного парламенту Аліканте, директор відділу кадрів і навчання, розробив ряд важливих документів, що забезпечили ефективність держслужби; з 2007 р. – виконавчий директор Агентства зі збору місцевих податків SUMA (громадський орган, якому міста відповідної провінції можуть делегувати повноваження зі збору податків - ред.) у провінції Аліканте та член міської ради Сан-Хуана.
Захоплення: читання, футбол
Денис Горбач
БІЗНЕС
|